Реабілітація після перелому: коли починати та як повертати навантаження

Поширене уявлення, що реабілітацію потрібно починати лише після повного зрощення кістки або зняття гіпсу. Насправді відновлення може починатися раніше, але його зміст залежить від стану людини та медичних обмежень.

На початковому етапі робота може включати:

• навчання безпечному пересуванню;
• підбір і налаштування милиць або ходунків;
• тренування вставання, пересаджування та користування сходами;
• рухи у вільних від іммобілізації суглобах;
• підтримання сили в неушкоджених ділянках;
• рекомендації щодо положення кінцівки;
• поступове повернення до повсякденної активності в межах дозволеного.

Почати реабілітацію рано не означає одразу навантажувати місце перелому. Людина може працювати над мобільністю, силою, рівновагою та самостійністю, продовжуючи захищати ушкоджену ділянку.

Не існує універсального строку, після якого всім людям можна повністю навантажувати кінцівку.

Рішення залежить від:

• локалізації перелому;
• його складності та стабільності;
• наявності зміщення;
• способу лікування;
• виду операції та фіксації;
• стану кісткової тканини;
• результатів контрольних обстежень;
• супутніх захворювань;
• рекомендацій травматолога або хірурга.

Наприклад, після стабільної хірургічної фіксації рухи в суглобі іноді дозволяють починати досить рано. В інших ситуаціях навантаження доводиться обмежувати довше, щоб не порушити положення уламків або роботу фіксувальної конструкції.

Тому не варто орієнтуватися лише на досвід знайомих або загальні строки з інтернету.

У медичних рекомендаціях можуть використовуватися різні формулювання.

Без навантаження

Не дозволяється переносити вагу тіла на ушкоджену кінцівку. Для пересування використовують милиці, ходунки або інший допоміжний засіб.

Контакт стопою

Стопа може торкатися підлоги для підтримання рівноваги, але без перенесення на неї значної частини ваги тіла.

Часткове навантаження

Дозволяється переносити на кінцівку лише частину ваги. Обсяг навантаження повинен бути зазначений у рекомендаціях лікаря.

Навантаження за переносимістю

Людина може навантажувати кінцівку настільки, наскільки це дозволяє її стан, але продовжує користуватися допоміжним засобом і контролювати реакцію на активність.

Повне навантаження

Дозволяється переносити на кінцівку повну вагу тіла. Проте це ще не завжди означає готовність ходити без милиць, повертатися до бігу, стрибків або спорту.

Формулювання режиму навантаження мають бути зрозумілими. Якщо у виписці немає чіткої інформації, її потрібно уточнити у травматолога або хірурга.

Біль є важливою інформацією, але він не показує самостійно, чи достатньо зрослася кістка.

Зменшення болю не означає автоматично, що вже можна повністю навантажувати кінцівку. Водночас помірний дискомфорт під час відновлення рухливості або після нового навантаження не завжди свідчить про повторне ушкодження.

Рішення про зміну режиму навантаження приймають з урахуванням:

• медичних рекомендацій;
• результатів контрольного огляду;
• за потреби — контрольної візуалізації;
• стану м’яких тканин;
• реакції на попередній рівень активності;
• якості виконання рухів;
• здатності безпечно користуватися допоміжними засобами.

Фізичний терапевт не визначає зрощення кістки лише за відчуттями людини. Якщо для збільшення навантаження потрібне підтвердження травматолога, спочатку необхідно отримати його.

Після періоду іммобілізації людина може помітити:

• обмеження рухливості;
• зменшення сили;
• набряк;
• сухість і підвищену чутливість шкіри;
• невпевненість під час руху;
• складність перенесення ваги;
• зміну ходьби;
• швидку втому.

Ці зміни не обов’язково означають, що лікування було невдалим. Під час іммобілізації кінцівка менше рухалася та отримувала менше навантаження, тому для повернення функції потрібен час.

Водночас не слід намагатися за один день відновити повну амплітуду руху або попередній рівень активності.

Перед складанням програми фізичний терапевт уточнює:

• коли стався перелом;
• яку саме кістку було ушкоджено;
• чи проводилася операція;
• який спосіб фіксації використано;
• скільки тривала іммобілізація;
• яке навантаження дозволене;
• чи є рекомендації хірурга;
• що людина вже може виконувати самостійно;
• до яких справ, роботи або спорту вона хоче повернутися.

Оцінювання може включати перевірку:

• рухливості;
• сили;
• набряку;
• рівноваги;
• здатності вставати та пересідати;
• ходьби;
• користування милицями або ходунками;
• виконання повсякденних дій.

Після цього визначають найближчі функціональні цілі та план поступового збільшення навантаження.

Залежно від локалізації перелому та етапу відновлення програма може включати:

• вправи для відновлення рухливості;
• тренування м’язової сили;
• поступове збільшення витривалості;
• роботу з рівновагою та координацією;
• перенесення ваги тіла;
• тренування ходьби;
• відпрацювання сходів;
• навчання користуванню допоміжними засобами;
• тренування рухів, необхідних для роботи та побуту;
• підготовку до повернення до спорту;
• завдання для самостійного виконання.

Програма не повинна складатися лише з великої кількості однакових вправ. Кожне завдання має відповідати актуальній проблемі та допомагати повертатися до конкретної діяльності.

Повернення навантаження відбувається не одним стрибком, а послідовно.

Можуть поступово змінюватися:

• частка ваги, яку людина переносить на кінцівку;
• тривалість ходьби;
• кількість повторень вправ;
• опір;
• амплітуда рухів;
• швидкість виконання;
• складність поверхні;
• потреба в опорі;
• кількість і висота сходинок;
• вимоги професійної або спортивної діяльності.

Після збільшення навантаження оцінюють не лише стан під час заняття, а й реакцію протягом наступних годин і наступного дня.

Незначна втома або короткочасне посилення чутливості можуть виникати після нової активності. Але значне й тривале погіршення може свідчити, що навантаження збільшили занадто швидко або стан потребує додаткового оцінювання.

Дозвіл на повне навантаження ще не завжди означає, що милиці потрібно одразу відкласти.

Перед зменшенням опори важливо оцінити:

• чи може людина безпечно переносити вагу;
• чи не виникає виражене кульгання;
• чи достатньо сили для контролю руху;
• чи зберігається рівновага;
• чи не посилюються суттєво біль і набряк;
• чи може людина пройти необхідну відстань;
• чи дозволяють це медичні рекомендації.

Іноді спочатку переходять із двох милиць на одну, а вже потім — до ходьби без допоміжного засобу. Послідовність залежить від виду перелому та функціональних можливостей людини.

Строк повернення залежить не лише від рентгенологічного зрощення кістки.

Значення мають вимоги конкретної діяльності. Для роботи за комп’ютером, фізичної праці, керування автомобілем, бігу та контактного спорту потрібні різні рівні рухливості, сили, витривалості й контролю руху.

Перед поверненням оцінюють:

• здатність виконувати необхідні рухи;
• переносимість тривалого навантаження;
• силу та рівновагу;
• швидкість реакції;
• можливість безпечно виконувати професійні або спортивні завдання;
• реакцію організму після тренування.

Повернення до діяльності також може бути поступовим: спочатку коротші зміни, спрощені завдання або часткове тренування, а потім — повний обсяг.

Якщо документи є у вас на руках, підготуйте:

• виписку;
• висновок травматолога або хірурга;
• результати контрольних обстежень;
• інформацію про проведену операцію;
• письмові обмеження щодо рухів і навантаження;
• список препаратів, які ви приймаєте;
• милиці, ходунки, ортез або інший засіб, яким користуєтеся.

Особливо важливо знати, яке навантаження на ушкоджену ділянку дозволене на поточному етапі.

У центрі «Фенікс Плюс» фізична терапія після перелому починається з функціонального оцінювання та вивчення медичних рекомендацій.

Ми допомагаємо поступово відновлювати рухливість, силу, рівновагу, ходьбу та здатність виконувати важливі повсякденні дії.

Центр знаходиться у Софіївській Борщагівці за адресою проспект Героїв Небесної Сотні, 26/8.

Реабілітація після травми

Фізична терапія

Ходьба та рівновага

Послуги та ціни

World Health Organization. Rehabilitation.

NICE. Rehabilitation after traumatic injury.

NICE. Fractures: assessment and management.